ДНЗ (ясла-садок) "Дюймовочка"

Поради психолога батькам майбутніх першокласників

Для дитини ви - зразок мовлення, адже діти вчаться мови,наслідуючи. Слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язково говоритиме так, якви.

Дитина успішно засвоює мову в той момент, коли доросліслухають її, спілкуються з нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщороль слухача вас втомлює, якщо ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявленевами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні рокизакладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування позасім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процесрозвитку дитини в школі.

Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються ватмосфері спокою, безпеки, любові.

У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси,симпатії та антипатії, поважайте її неповторність.

Ставте для себе та для дитини реальні завдання. Ведіть іспрямовуйте, але не підштовхуйте.

Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, куштувати на смакрізноманітні елементи навколишнього світу.

Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, абиїй було легше опанувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати,зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення тощо.

Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гридитини. Гра – це її провідна діяльність, це її робота. Л. Виготський зазначав:«Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі».

Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності,щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10-20,але їй вкрай необхідно розуміти, знати, з яких чисел можна скласти 5, а з яких– 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічногозапам’ятовування.

Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги, мислення.Для цього сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках,лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.

Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і обов’язководотримуйтеся його виконання всіма членам родини.

Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати зарезультат його виконання.

Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини єспільність вимог до неї з боку всіх членів родини.Не завищуйте і не занижуйтесамооцінки дитини, оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до їївідома.

Яке головне завдання батьків в період адаптації дитини дошколи?

Основа батьківської позиції взагалі полягає в тому, що вдомау жодному випадку не можна дублювати школу. Батько ніколи не повинен ставатидругим вчителем. Основне завдання батьків в допомозі першокласникові - емоційнапідтримка, надання максимально можливої самостійності в організації йоговласних дій по виконанню шкільних правил.

Як підготуватися до першого вересня?

Розповісти про те, що чекає дитину цього дня.

За декілька днів почати вводити його в ритм "підйому івідбою".

Улюблене ведмежа (лялька або улюблена іграшка) повинне бутивзяте з собою в портфель (він теж в перший день піде вчитися).

Можна дати дитині з собою камінчик – амулет (забезпечує«зв'язок з батьками»).

Основний одяг повинен бути новим і особливим (шкільна форма),але певна деталь одягу повинна бути знайомою і улюбленою (шкарпетки, майка,значок на сорочці і ін.)

Мобільний телефон першого вересня (і взагалі в періодадаптації) краще з собою не давати. Дитина гірше звикає до нової життєвоїситуації і нових дорослих, якщо у нього є можливість постійного контакту збатьками.

Квіти вчителеві повинні бути такими, щоб дитина відчувала їхособливу красу (хай їх буде небагато). Краще, якщо дитина вибиратиме квітиразом з Вами. Це важливо, щоб у нього не виникало відчуття, що інші дітипринесли красиві квіти, а він – погані.

Приготувати все з вечора, щоб вранці не виникло суєти абопаніки. Розрахувати час, щоб дитина з ранку могла не поспішаючи поїсти, сходитив туалет.

Які непередбачені труднощі можуть виникнути першого вересня?

Часто діти (особливо ті, що не відвідували раніше дитячихсадів або дитячих груп) в останню мить відмовляються розлучатися з мамою аботатом, які привели їх в школу, починають плакати, чіплятися за батьків. У такійситуації краще піти на заняття разом з дитиною. Для цього потрібно напередзвільнити собі весь день. Про можливість ходити разом з дитиною на уроки кращепоговорити з вчителем (адміністрацією школи) на батьківських зборах завчасно.

Які непередбачені труднощі можуть виникнути другого вересня?

Мама будить Петрика другого вересня: «Вставай. Пора йти вшколу!» Петя: «Я ж вже вчора сходив.»

Що робити, якщо дитина зранку погано себе почуває, а потрібнойти в школу?

У шести-семирічних дітей рідко трапляється «запаленняхитрості». Або дитина, дійсно, хворіє, або погане самопочуття пов'язане знеобхідністю йти в школу. У будь-якому випадку, варто це перевірити. Якщодитина після того, як Ви залишили її вдома, відразу відчуває себе краще, то, можливо,її погане самопочуття пов'язане із стресом, що отримала в школі. Постарайтесяз'ясувати (у дитини, у вчителя, у знайомих дітей), що відбувалося в школівчора, позавчора. Важливо зрозуміти, що відбувається, особливо якщо такеповторюється систематично.

Якщо ж Ви все-таки вирішили відправити дитину до школи, давшиїй пігулку від головного болю (або не виявивши ніяких симптомів хвороби), неробіть цінністю подолання нею поганого самопочуття. Не хваліть дитину за те, щовона пішла в школу, переборовши себе. Якщо Ви гордитиметеся, що Ваша дитинавчиться (трудиться), незважаючи на своє погане самопочуття, то у неї можепідсвідомо закріпитися установка на хворобу: можна добитися похвали, хворіючи.

Як реагувати, якщо дитина злиться на вчителя (дітей) в школіабо відчуває страх перед школою?

 Перш за все: незабороняти переживання. Не потрібно твердити дитині: «Не можна злитися! Неможна боятися!» Переживання – цілком природна річ, і вони повинні мати право наіснування. Проте необхідно обговорити з дитиною, що викликає страх або злість,разом з нею зрозуміти, чому інші люди здійснюють дії, що викликають у неї тіабо інші емоційні реакції. Розуміння дій інших часто саме по собі знімаєпереживання.Є і інші культурні форми, що допомагають людині справлятися із страхом.Для дітей це, перш за все, читання страшних казок в ситуації повної захищеності(на маминих колінах). Казки дають людині пережити відчуття неминучостіторжества добра над злом, співпереживання радості і співчуттю, що забезпечуютьперемогу маленького, слабкого, але доброго, над великим злом. Інша корисна длядітей форма культурного подолання страху - спортивні ігри, що викликаютьпереживання азарту, упевненості в перемозі.

В процесі дорослішання дитина повинна отримати досвідподолання труднощів і конфліктів. Завдання дорослих полягає в тому, щоб,знаходячись поряд, допомагати дитині визначати конструктивні способи своєїповедінки в таких ситуаціях.

Що робити, якщо потрібно поспішати в школу, а дитина непоспішає?

 Психологами відміченийнегативний вплив активного організуючого тиску дорослого на дитину. Якщопостійно квапити дитину: «Давай швидше, ми вже спізнюємося! Ну що тикопаєшся?!», - те може, навпаки, закріпитися зворотна реакція. Сформуєтьсязахисний стереотип «повільності»: у будь-якій ситуації, що вимагає швидкогореагування, дитина сповільнюватиметься і «гальмуватиме». У цьому вона нітрохине винна, так її організм захищається від тривоги і напруги, викликаних"емоційним пресингом" ззовні.Тому доцільно проводити"профілактику цейтнотів". З цією метою, організовуючи збори дитини вшколу, бажано:

Передбачити раніше вставання, що дозволяє дитині прокидатися,снідати, одягатися, умиватися в його власному темпі.

Прослідкувати, щоб дитина зібрала портфель і приготувала одягі взуття з вечора.

Як відноситися до невдач дитини, майже неминучих на початкушкільного життя?

 Батьки частовідносяться різко негативно до перших невдач дитини. Негативні оцінки дорослихпідвищують тривожність дитини, його невпевненість в собі і своїх діях. Це, усвою чергу, веде не до поліпшення, а до погіршення результатів. Так складаєтьсяпорочний круг. Постійні побоювання дитини почути негативні оцінки з бокудомашніх приводять до страху зробити помилку. Це відволікає дитину від сенсувиконуваних ним завдань і фіксує його увагу на дрібницях, примушує переробляти,виправляти, нескінченно переперевіряти. Прагнення зробити роботу якнайкраще нацьому етапі тільки погіршує справу. Особливо сильно це виявляється у тривожних,здібних, старанних дітей.

Тому найправильніше відношення до перших поразок дитини –відношення з розумінням, підтримка, допомога: «У тебе все вийде. Я тобідопоможу». Важливо створити умови для переживання дитиною (хоч би іноді)власної перемоги.

Які типові прояви стресу і дезадаптації?

Дитина часто плаче (більше, ніж зазвичай).

У неї, на відміну від звичайного, пригнічений або, навпаки,збуджений стан (гірше засинає).

Дитина проявляє необгрунтовану агресію (лається, нападає,відповідає агресивно, лізе в бійку).

Дитина відмовляється йти в школу.

Як можна знімати стрес?

Забезпечити ритмічне життя і порядок будинку (тут дужеважливий власний приклад і наслідування його дитиною).

Важлива тепла, природна, спокійна манера поведінки дорослихвдома (без зривів, підвищеного тону).

Необхідне на якийсь час продовження традиційних «дитячих»ритуалів укладання, їжі, умивання, сумісної гри-обіймів, читання на ніч, якібули прийняті в дошкільному дитинстві дитини.

Знімають напругу гри з водою, піском, малювання фарбами (здозволом забруднюватись - відсутністю критики або засудження за забрудненийодяг, підлогу!), виготовлення колажів в "рваній" техніці (рватикольоровий папір, старі журнали і клеїти з них картини), спортивні ігри наповітрі (м'яч, скакалки, «класики» і ін.)

Надзвичайно важлива відсутність зайвих постійних подразників(телевізор, приймач).

Необхідно давати дитині можливість переживати час від часусправжню дитячу радість (свято, театр).

Для багатьох краще всього знімає напругу відпочинок наприроді (особливо, праця).

Які незвичайні прояви дитини вимагають звернення до фахівця?

Страхи (нічні страхи).

Енурез (нетримання сечі), особливо якщо перед школою цьоговже не було.

Гризіння нігтів, заїкання або сіпання повік, лицьових м'язів.

Яскраво виражена агресія.

Про що краще запитати дитину, коли вона повертається з школи?

 Психологи встановили,що батьки своїми питаннями про школу показують дитині свої пріоритети іцінності. Марійку мама завжди питає дорогою додому: «Що ти сьогодні отримала?Тебе хвалили або лаяли?». Ваню питають про те, з ким він подружився, чи булойому цікаво. Петю про те, що він нового сьогодні дізнався. Сашу – що було вшколі на сніданок, чи не зголоднів він.

Саме те, про що Ви весь час питаєте, і покаже дитині, що дляВас в житті головне, а що другорядне. Він інтуїтивно орієнтуватиметься, швидшеза все, на Ваші цінності. Це не означає, що він і розвиватиметься самевідповідно до ваших бажань. Часто буває так, що дуже різко заявлені батькамипріоритети викликають важкі кризи у дитини, що відчуває, що він не в змозівідповідати цим батьківським запитам. Іноді, навпаки, орієнтуючись на інтересибатьків, дитина починає ігнорувати освітні цінності школи.

З Ваших питань про школу дитина повинна зрозуміти

що Вам цікаво все, що з ним відбувається

що Вам важливі його успіхи, але Ви любите і приймаєте йоготаким, який він є.

Що не може бути зроблене без участі батьків?

 Без участі батьків неможе бути побудована самостійність молодшого школяра в організації свогоробочого місця, у виконанні домашніх робіт, в підготовці свого одягу і портфелядо завтрашнього дня.

Культивування самостійності – це відповідальна і поступоваробота часто буває простіше щось зробити самому, чим чекати, поки це зробитьдитина. Іноді дії дитини представляють для неї реальну небезпеку. І тоді батькизастерігають її: «Не роби сам, це небезпечно (важко), за тебе зроблю я». Цянеправильна установка приводить до «вивченої безпорадності», відмові дитининадалі від будь-яких самостійних дій, невірі у власні сили.

За чим повинен простежити батько, якщо він хоче допомогтидитині вчитися?

 Найголовніше завданнябатьків під час шкільного навчання дитини – не стати вчителями-дублерами, азалишитися батьками, що приймають, розуміють і люблять свою дитину, незважаючина його шкільні успіхи або невдачі. Тому і стежити батько винен, в першу чергу,за рівнем самостійності дитини в домашніх справах (у тому числі і у виконаннішкільного домашнього завдання).

Якщо до початку навчання в школі дитина не опанувалаприйомами самостійного одягання (наприклад, зав'язуванням шнурків), укладанняспати, прибирання «своєї території», чищення зубів перед сном і ін., то це –найперша турбота батька. Причому окремі справи або дії дитина до цього часу вжеможе виконувати самостійно, без нагляду дорослого і за власною ініціативою.

З першого вересня до цього додаються:

підготовка столу до виконання домашньої роботи;

збір портфеля;

підготовка за допомогою батьків шкільної форми (або одягу івзуття, в якому завтра дитина піде в школу).

Як допомогти дитині організувати своє робоче місце?

 По-перше, особистимприкладом. Якщо на Вашому робочому місці постійний безлад, то абсолютно марнопривчати до порядку дитину.

Коли Ви покажете дитині своє робоче місце (кухонний стіл,письмовий стіл, робочий стіл), то звернете її увагу, якими предметами Використуєтеся, для чого вони потрібні і в якому порядку Ви їх розкладаєте наробочому місці.

Хай дитина розповість Вам, якими речами вона користується припідготовці до уроків і як їй зручніше за них розкласти на столі. Визначивширазом з дитиною зручні для різних речей місця, можна наклеїти на поверхню столунаклейки – «будиночки» для кожної речі.

Зверніть увагу на позу сидячої за столом дитини. Їй ще важкоконтролювати себе, вона не дуже добре відчуває власне тіло, а тим більше важкодовго сидіти в одній позі. Можна зробити декілька фотографій сидячої в різнихпозах дитини, а потім вивчити їх разом з нею – імітуючи ці пози і обговорюючи,чим вони погані (викривлення хребта, затікання ніг, закривання власної роботивід світла і ін.). Навчіть її різним веселим вправам, які краще робити вперервах між заняттями (якщо їй вже показали в школі, хай покаже їх Вам), –вправи для пальців рук, фізкультхвилинки під ритмічні вірші.

Як часто потрібно взаємодіяти з вчителем в період адаптації?

У адаптаційний період повинен бути налагоджений постійнийзв'язок між школою і батьками. На жаль, вчителі рідко знають про те, щовідбувається з дитиною будинку після занять, а батьки мають слабке уявлення проте, що відбувалося з дитиною в школі. Потрібно домовитися про місце і часзустрічей вчителя і батьків, на яких вони могли б обмінятися своїмиспостереженнями, враженнями з приводу дій дітей. Протягом першого року навчаннядітей батьки і вчителі повинні стати однодумцями.

Кожна дитина має право:

• на   рівень   життя,  необхідний   для   фізичного,  розумового,   духовного,морального та соціального розвитку;

• на захист здоров'я та медично-санітарне обслуговування;

• на захист від поганого поводження, від відсутності турботиз боку батьків або тих, хто забезпечує за ними догляд;

• на захист від жорстоких, нелюдських або таких, щопринижують гідність людини, видів дій чи покарання;

• на захист від будь-якого покарання;

• на захист від сексуальних домагань;

• на проживання з батьками та на підтримку контакту збатьками у разі їх розлучення;

• на вільне висловлювання поглядів з усіх питань, щостосуються життя;• на свободу думки, совісті, віросповідання;

• на особисте життя, на недоторканність житла, таємницюкореспонденції.

Коли права дитини порушуються:

• Коли не гарантована її безпека для життя та здоров'я.

• Коли її потреби ігноруються.

• Коли стосовно дитини простежуються випадки насильства абоприниження.• Коли порушується недоторканність дитини.

• Коли дитину ізолюють.

• Коли дитину залякують.

• Коли вона не має права голосу у прийнятті важливого длясім'ї рішення.

• Коли вона не може вільно висловлювати свої думки й почуття.

• Коли її особисті речі не є недоторканними.

• Коли її використовують у конфліктних ситуаціях із родичами.

 Коли дитина стаєсвідком приниження гідності інших людей.

Діти в суспільстві найбільш уразливі. Діти, права якихпорушують ся, часто стають соціально і психологічно дезадаптованими.

Як реагує дитина на порушення її прав?

• їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вонаблазнює, б'є інших, замикається в собі тощо).

• її турбує особиста безпека й любов до неї.

• Вона часто буває в поганому настрої.

• Може втекти з дому.• Може вживати наркотики або алкоголь.

• Може заподіяти собі смерть.

Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

•  Пам'ятати, що дитина— це окрема особистість, котра має власні почуття, бажання, думки, потреби, якіналежить поважати.

•  Забезпечити їїфізичну безпеку. Упевнитися, що вона знає телефони 01, 02, 03, 04, імена тателефони близьких родичів і сусідів.

  • Навчити її казати«ні», навчити захищатися, вміти поводитися безпечно.

•  Негайно припинитифізичну і словесну агресію щодо неї та інших людей.

•  Знайти час для щироїрозмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями й думками.

•  Пам'ятати про її вікта про те, що вона має особистісні особливості.

•  Залучати її дообговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.

• Залучати дитину до створення сімейних правил.

 

19 сентября 2013 в 16:43